НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

В уродженця Лебедина, всесвітньовідомого художника Федора Кричевського писана в 1935 році картина «Шахтарське кохання». Тільки по лампі можна вгадати, що намальований парубок працює в шахті. Бо лампа шахтарська.

І саме така лампа, освітлюючи забій, допомагала шахтарям «давать стране угля». Офіційно вона називалася «Світло шахтаря». По назві заводу в Харкові, де з 1935 року розпочався випуск цих ламп. Лампа заправлялася бензином, але завдяки конструкції була вибухобезпечна. Навіть якщо забій був загазований метаном, вибуху не лунало. Вогонь в лампі був відгороджений склом і металевою сіткою. Крізь сітку газ проникав всередину, загорявся, але за межі лампи вогонь не виходив. Саме за це шахтарі прозвали лампу «Добродійниця». Плюс те, що наявність метану в забої було помітно, бо навколо гніту  в лампі з’являлося сяйво.

Саме такі лампи ще недавно можна було побачить по сараях і комірчинах в українських селах. Мабуть їх облік на шахтах був не на належному рівні, якщо ті, що поверталися з заробітків на шахтах, тягли з собою лампи.

В старому сараї Малої Ворожби Лебединського району знайшлася і наша приблуда. На жаль в ній не вистачає скла і сітки…

А ще в цьому селі пройшло дитинство Федора Кричевського.