НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

ЛОЖКОРІЗ

Коли археологи знаходять залишки такої ржавої залізяки, то відразу розуміють – мешканці  стоянки, поселення чи городища їли варену рідку їжу. Для якої потрібна ложка і яку не можливо вирізати без цієї «залізяки».

Коли і досі ми не можемо дати відповідь на, здається, просте питання – що з’явилося раніше, яйце чи курка? Так само цікаво, що з’явилося раніше – куліш чи ложка?

Бо кашу, попередницю кулішу, можна їсти трісочками, мушлями чи руками…

І ми не знаємо, хто колись і де, намучившись єднати два в одне – тріску і мушлю, добряче почухавши потилицю викував цей гачок. Але вирізавши першу ложку, майстер змінив до сьогодення спосіб вживання рідкої їжі…

І йому – майстру, і його гачку ложкорізу, як і його витвору – ложці, треба ставити пам’ятники від вдячних нащадків.