НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

КОВГАНКА

Зараз, почувши питання «вам засмачить?», відразу шукають на столі якісь соуси чи спеції, різноманіття яких пропонує торгівля.

Але, поживши на цьому світі, справжні господині мають на кухні для цього дерев’яну річ з ручкою, в якій затовкують товкачем сало або здір з часником. Декотрі називають цей предмет «ступкою», але ступка не має ручки. Декотрі називають цей предмет – салотовка, хоча у нього є своя назва – ковганка.

І чим старіша ковганка, чим більше в ній перетовкли сала з часником, тим вона цілюща. Пограється дитина з шолудивою кицькою, покриється лишаями і ставить господиня ковганку в натоплену піч, підставивши під неї миску. Розіпріє ковганка, побіжить з неї сік і тім соком помажуть вражену лишаями шкіру і нема болячки!

Ось така стара, розтовчена і  репнута ковганка, вся масна від перетовченого за її вік в ній сала із часником, зберігається в музеї. Що відомо про ковганку?

- Зробив її дід Харитон Гуйва з села Мукіївка Білопільського району.

- Як давно це було?, - спитав я у гармоніста Г, що приніс ковганку до музею.

- Не пізніше 1856 року, коли дід Харитон помер.

- Може ти сплутав, може 1956? Невже вона така древня?

- Так кажуть місцеві.

Уривок з книги Олександра Кисельова «Байки з музею».

А коли закінчиться карантин, запрошуємо всіх бажаючих до музею, послухати оповідки про експонати і ще про різне

                                                                                                                                                         Олександр Кисельов