ВІДРОДЖУЄМО, ПОВАЖАЄМО, ПРОПАГУЄМО НАШІ УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ - ЦЕ ГЕНЕТИЧНІ СКАРБИ НАШОГО НАРОДУ

Сьогодні, 7 грудня, з метою збереження та відродження українських традицій, в бібліотеках району влаштували свято української хустки. До свята долучилися бібліотекарі та користувачі Великочернеччинської, Кияницької, Могрицької, Садівської, Стецьківської, Терешківської, Шпилівської, Юнаківської та Низівської бібліотек.

Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, з’являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути народні традиції, обереги, які повсякчас знаходяться поруч з людиною.

Хустка – це символ українського народу вона оберіг, вона є невід'ємною частиною української культурної спадщини і вважається жіночим оберегом. Вона символізує любов і свободу, вірність традиціям та патріотизм.

Улюбленим головним убором української жінки з давніх давен була квітчаста хустина. Немає таких жінок у світі, яким би вона була не до лиця. Носили раніше й носять її в наш час дівчатка, дівчата, жінки, і бабусі. Хустина завжди була символом прихильності, любові, вірності в коханні, прощання і скорботи. Впродовж століть хустка була на Україні найдорожчим подарунком, який уособлював для кожної людини рідну Україну,  рідний дім, рідну матір.

Її використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові, за часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання.

Люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом.

Тому вона була і досі є важливим атрибутом на весільних обрядах. Й донині збереглась традиція три рази покривати наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.

Також у давні часи існував звичай, на весіллі молодятам хустинками покривали руки. Вони не віталися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною та з весільним одягом і зберігалися, як оберіг сім’ї.

Як бачимо, український народ споконвіків шанував та цінував хустину. За багато років в українській історії назбиралася численна кількість переповідок про хустку та її роль у житті людей. І сьогодні вкрай важливо відроджувати ці традиції та звичаї, переповідати ці красиві історії про вірне кохання та берегти цю спадщину.