КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР ‒ ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ У ТРУДОВИХ КОЛЕКТИВАХ

В умовах сьогодення відносини між найманими працівниками та роботодавцями регулюються нормативно – правовими актами України. Проте,  законодавство не може врахувати всі особливості діяльності кожного суб’єкта господарювання. Тому для врегулювання виробничих, трудових та соціально – економічних відносин на підприємствах, в установах, організаціях повинні укладатись колективні договори. Правове регулювання колективних договорів та угод здійснюється Законом України «Про колективні договори та угоди» (далі – Закон).

Відповідно Закону колективний договір укладається на підприємствах, організаціях, установах (далі – підприємство) незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю та мають право юридичної особи, між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони та профспілковою організацією або уповноваженим представником трудового колективу з другої сторони.

Передбачені в колективному договорі умови у відповідності до діючого законодавства є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, і сторін, які їх передбачили. Умови, що погіршують у порівнянні з діючим законодавством становище працівників, є недійсними та забороняється включати їх до договорів.

Статтею 7 Закону передбачено перелік необхідних умов, що відображають взаємні обов’язки сторін. Крім того, колективним договором можуть встановлюватися додаткові у порівнянні з чинним законодавством гарантії та соціально – побутові пільги.

Обов’язковість укладання колективного договору, зокрема, зумовлена ще й тим, що в колективному договорі конкретизуються нормативні положення законодавства загального характеру, встановлюються особливості оплати праці працівників конкретного підприємства, конкретизується тривалість відпустки та додатково встановлюються пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці

Кодексом законів про працю України передбачено деякі норми, що затверджуються саме колективним договором: стаття 42-1 Кодексу (переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу), 44 (вихідна допомога), 50 (норма тривалості робочого часу), 97 (оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях), 98 (оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету), 105 (оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника), 108 (оплата праці у нічний час), 115 (строки виплати заробітної плати), 161 (заходи щодо охорони праці), 162 (кошти на заходи по охороні праці), 200 (участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді), 249 (обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок), 250 (відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу), 252 (гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів), а також в інших діючих законодавчих актах, регулюються умовами, закріпленими в колективних договорах.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з іншої дати, вказаної у ньому. Всі колективні договори, а також зміни та доповнення до них, підлягають повідомній реєстрації в органах виконавчої влади або органах місцевого самоврядування.

У Сумському районі реєстрацію колективних договорів здійснює управління соціального захисту населення райдержадміністрації, обʼєднані територіальні громади, виконавчі комітети сільських та селищних рад.