НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

Як ліпили макітри в Межиричі

Люди раніше розуміли і відчували, що не можна лаятись, погано ставитись або, ще гірше, зневажати Майстра, який для вас щось робить – будує дім, кладе піч, робить меблі чи посуд. А може просто забиває цвях. І не від того, що Майстер може бути поганою людиною. Таких берегтись треба сильніше і порада проста – не зв’язуйтесь! Але тямущі люди знають – коли Майстер працює і щось з’являється з-під його рук – треба щоб він був в доброму гуморі. І це частенько залежить від того, як ви пригостите його. Чи гарна їжа, чи добра чарка.

В одній родині було все, що потрібне для роботи гончара. Окрім самого майстра. А на базарі платили добрі гроші за великі макітри. Господар домовився з майстром, що той йому наробить макітр. Глину підготовив сам господар, поділив на кавалки, з яких виходила якраз макітра, накрив мокрим рядном і всією родиною поїхав в поле, яке було далеко за селом. Надвечір вертаються з надією, що в хаті стоять готові макітри, але… Вся долівка була закидана роздертими кавалками – видно, що їх ставили на верстак, робили посередині отвір і скидували вниз. І так з усіма кавалками. Вся праця господаря обернулася нанівець. Здавалося майстер порахував, що він зробив досить по тому, що отримав взамін. Ви думаєте, що господар відразу побіг до майстра, дізнаватись, що сталося. Ні. Він відразу глянув на порожній обідній стіл і кинувся до печі, відсунув заслінку і побачив один горщик з бараболею. Теж саме побачив майстер, коли прийшов працювати і перед початком роботи подивився як його пошанували. Господар побіг поза селом, городами до майстра. Ні слова докору. Просив пробачення, обіцяв більше заплатити за роботу аби тільки майстер… мовчав і не розповідав нікому як його «пошанував» господар. Знов вдарили по рукам і на другий ранок майстер зайшов в хату господаря. Ніщо не нагадувало про вчорашній шарварок. Знов наготовлені кавалки глини були прикриті мокрим рядном, а в печі було… Ну, не те щоб як, а майже як писав незабутній Квітка-Основ'яненко:

 «Там і усякого мняса і печеного, і вареного, і в юшках із підлевою, там і яєшні, і тертий хрін з сметаною до поросятини, і холодцю з раками і з просоленою осятринкою; було там і сахарне морожене, що москаль у городі продає, і хвиги, і родзинки, і чорнослив, і горіхи самі мишаловки, і павид-ла усякі».

 Уривок з книги Олександра Кисельова «Байки з музею».

А коли закінчиться карантин, запрошуємо всіх бажаючих до музею, послухати оповідки про експонати і ще про різне

                                                                                                    Олександр Кисельов