НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

НІМЕЦЬКА ШТУКОВИНА

Є в музеї стара друкарська машинка німецької фірми «Rheinmetall-Borsig». Цей концерн був в часи панування Гітлера найпотужнішим виробником зброї. Після 1945 року ті заводи концерну, які вщент не розбомбила авіація союзників, перейшли до випуску мирної продукції.

Завод концерну в невеличкому містечку Зьомерда випускав друкарські машинки і арифмометри ще на початку 30-х років, коли Німеччині за умовами Версальського договору заборонили випускати зброю. Після закінчення другої світової війни завод знов почав їх випускати. І до 1965 року на машинках стояв логотип «Rheinmetall».  Зрозуміти чи машинка з російським шрифтом випущена на замовлення Радянського Союзу чи перероблена трофейна, зараз неможливо.

Яким дивом друкарська машинка опинилася в нашій школі, я не відаю. Збоку білою фарбою намальовані неоковирні дві букви С/С, що розшифровуються як «сельский совет» - сільська рада. Саме вона раніше утримувала школу і видавала нам платню.

В машинку, наче надрукований на ній, вставлено папір з дивним текстом:

«Милостивый государь!

Что если за вражду, клевету, трусость, лицемерие, злословие, ненависть, угодничество, сотворение себе кумиров, унижения перед временщиками, самодовольство, самоуверенность, подчинение стадному чувству, назойливость, насмешки за глаза, радость чужому горю, сокрытие собственного мнения, сплетни, словоблудие, подражательство, сквернословие, похоть, двуличие, лихоимство, обжорство, очковтирательство, воздвижение собственного памятника на обломках чужого, оскорбления, алчность, угнетение слабых, злобу, лицеприятие, ложь, эгоизм, зависть, беспечность, любовь к тридцати сребреникам, пренебрежение к десяти заповедям, заботу лишь о собственном ребенке, бахвальство, нытьё и жалобы, жизнь за чужой счет, лень, поверхностность, извращенность, низкопоклонство, равнодушие, чванство, недоверие, стяжательство, избрание лёгких путей и множество других грехов, свершаемых Вами в этом мире, - что, если в мире ином за всё это с Вас спросится?

Что Вы тогда станете делать?»

Колись в маєтку Хрущових в селі Лифине на Лебединщині я витяг з якоїсь шпарини туго скручений папірець. Розгорнувши, побачив текст, написаний каліграфічно, з «нажимчиком», як сам я вчився писати в першому класі. Це з появою кулькових авторучок зник «нажимчик» і каліграфія. Деякі літери важко було розпізнати, деякі майже розчинила волога, але текст було мною перебрано на комп’ютері в сучасній орфографії. І це була моя друга помилка, а перша, що я не засунув залишки папірця в сканер. Набираючи текст, «відкривав» для себе скільки в людині вміщається «чеснот».

Використано уривки з книги Олександра Кисельова «Байки з музею».

А коли закінчиться карантин, запрошуємо всіх бажаючих до музею, послухати оповідки про експонати і ще про різне

                                                                                                     Олександр Кисельов