НАРОДНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ПОБУТУ СЛОБОЖАНЩИНИ С. КОСІВЩИНА

НЕПРОЛИВАЙКА

Так називалася чорнильниця, що мандрувала з нами в школу, а після закінчення занять зі школи додому. Стояла вона в куточку портфеля. Прийшов в клас, постав на лаву у спеціальне кругле заглиблення. Черговий брав чайник з чорнилом і доливав кому треба. А ми витирали чорнильницю промокашкою – такий спеціальний папірець був в кожному зошиті.

Перо ручки вмочувалося в чорнило і починалося «чістопісаніє» з каліграфією. І слідкувати треба за натиском і букви виписувати за зразком, а не аби як. І пером, з натиском чи без, треба водити легко, а не шкрябати. Зачепиться перо за папір і в усі боки бризками летить чорнило, ляпаючи плямами на вже написане. Частіше, коли була можливість, видирався зіпсований листок і все переписувалося знову. Нема такої можливості, в учня був вибір - лезом від бритви чи стирачкою він прибирав плями, інколи до дірок в зошиті. І коли перевертався записаний листок, треба не забути прикласти до нього промокашку, бо будуть зіпсовані уже два листка.

Закінчувалися уроки, чорнильниця ставилася в куток портфеля і гайда додому. І все б добре, як би не оте «гайда». Розповідаючи другові якусь байку чи переповідаючи прочитану книжку, ми розмахували портфелями і крутили ними «сальто». Ми могли навернути один одного портфелем або жбурнути його навздогін. А взимку він заміняв нам санчата і наввипередки ми спускалися на них з гори.

Вдома нас і наших батьків чекало неприємне відкриття. Виявилося, що називати чорнильницю непроливайкою не варто і красива таблиця з поясненням спроможностей чорнильниці не перепише за тебе залиті чорнилом зошити.

Потім прийшов час авторучок, до яких чорнило всмоктувалося з допомогою піпетки чи гвинта. Від простих для школярів та чорних пузатих для голів колгоспів до «крутих» іноземних з позолоченими і золотими перами. Дорогі авторучки, типу «Parker», випускаються і в наш час. Хоча в повсякденні, з появою кулькових авторучок, про них забули. Як забули про каліграфію і гарний почерк.

Уривок з книги Олександра Кисельова «Байки з музею».

А коли закінчиться карантин, запрошуємо всіх бажаючих до музею, послухати оповідки про експонати і ще про різне…

                                                                                                                                                         Олександр Кисельов